Марина ДовгановавЕлектронні книги Ранок
Щоп'ятниці вона просить своїх учнів написати імена чотирьох однокласників, з якими вони хотіли б сидіти наступного тижня (діти знають, що ці прохання не завжди можуть бути виконані), а також ім'я одного учня, який особливо проявив себе цього тижня. Як тільки всі йдуть додому, вона розкладає всі відповіді перед собою і уважно їх вивчає. Але її мета - не нові варіанти розсадження дітей і не визначення лідера класу.
Вона шукає відповіді на питання: чиє ім'я не було названо ні в одному зі списків? Хто настільки непомітний, що його ніколи не відзначають? Хто дружив з усіма минулого тижня і ні з ким - цього?
Так вона дізнається, хто був самотній цього тижня, чиї успіхи залишилися непомітними для однокласників, над ким насміхаються і хто це робить. Вона знаходить тих, хто не знає, як подружитися з кимось, як приєднатися до групи, як поділитися своїми талантами з класом, і допомагає їм знайти спільну мову з однолітками.
Такий спосіб вчителька придумала після масового вбивства в школі «Колумбайн». На її думку, вся зовнішня агресія починається з відчуття самотності і втрати контакту з оточуючими: не маючи можливості привернути до себе увагу іншими способами, не знаючи, як це зробити, діти йдуть на крайнощі.
Немає коментарів:
Дописати коментар